Жив собі фермер, який прославився на всю округу своєю чудовою кукурудзою. Щороку на сільськогосподарських виставках саме його врожай здобував першість: зерна були великі, солодкі, рівні, а самі початки – немов намальовані. Люди дивувалися, як йому вдається досягати таких результатів з року в рік.

Якось один репортер вирішив розкрити таємницю цього успіху. Приїхавши на ферму, він не приховував свого здивування:

— Скажіть, будь ласка, у чому секрет вашої кукурудзи? Як вам вдається вирощувати її такою гарною, що вона незмінно перемагає в усіх конкурсах?

Фермер усміхнувся й відповів спокійно:

— Насправді тут немає жодної великої таємниці. Я просто роздаю найкраще насіння для посіву всім своїм сусідам.

Репортер не міг повірити почутому:

— Що ви кажете? Ви віддаєте найкраще насіння своїм сусідам, які конкурують із вами на тих самих виставках? Чи це не шкодить вам самим?

Фермер доброзичливо подивився на гостя й пояснив:

— Бачите, якби мої сусіди сіяли погану кукурудзу, це з часом зіпсувало б і мої врожаї. Вітер переносить пилок з одного поля на інше, і якщо десь поруч росте слабкий чи хворобливий сорт, він поступово псує й сильні сорти. Якщо я хочу, щоб моя кукурудза залишалася якісною, мушу подбати, аби й сусіди вирощували гарну. А вже те, як кожен із нас доглядатиме свої посіви, — це інше питання.

Репортер довго мовчав, обмірковуючи почуте. А фермер, ніби читаючи його думки, додав:

— Розумієте, ми всі взаємопов’язані. Добро, яке ми робимо іншим, завжди повертається до нас. Якщо хочеш досягти справжнього успіху, подбай про те, щоб і навколо тебе люди зростали й ставали кращими. І тоді виграють усі.